Легендарний екс-нападник та колишній тренер “Динамо” Максим Шацьких поспілкувався з “Динамоманією” про важливі моменти в житті київського гранда, а також ситуацію Віктора Циганкова в “Жироні” і власну роботу в Киргизстані.
– Як ви вважаєте, чому не вдалося, чого забракло, можливо, “Динамо” у єврокубках? Це клас футболістів, чи, можливо, тренерська робота? В чому ви бачите причину?
– Думаю, все разом. Зрозуміло, що зараз склад далеко не конкурентноспроможний для Ліги чемпіонів. Думаю, це не новина, всі це розуміють прекрасно. Але в Лізі конференцій, думаю, можна було поборотися. Після першої гри з “Карабахом” всі казали, що повинні проходити. Я б не сказав, що повинні, а могли. Це трохи інше. Вже немає того “Динамо”, яким живуть вболівальники. Я вболівальників розумію, що вони хочуть бачити щодня перемоги і все інше. Але треба реально дивитися на речі. Могли пройти “Карабах”, але після першої гри зразу я сказав, що навіть хоча виграли, що там буде набагато складніше. В принципі, так воно і вийшло. Хоча сказати, що там “Карабах” створив купу моментів, цього не було. Але в той же час гра була під їхнім контролем з перших хвилин. Мабуть, я думаю, що спочатку сіли дуже низько. Тому було б важко далі.
У “Динамо” на даний момент немає швидкої атаки, якщо б вона була, то можна було б, це моя точка зору, відійти на свою половину поля і грати на швидких переходах. Але на даний момент не має “Динамо” швидких вінгерів і нападників. Тому рано або пізно це сталося б. В принципі, так воно і, на жаль, сталося. А звинувачути нікого немає сенсу. Я думаю, що це все разом.
– Зараз перемикається “Динамо” на чемпіонат та Кубок, а наступного року буде 100-літній ювілей у клубу. Поки практично ніхто не називає “Динамо” фаворитом цього сезону УПЛ. Ви бачили “Динамо” і, напевно, приблизно уявляєте собі силу “Шахтаря”. Як ви вважаєте, справді не можна сказати, що “Динамо” – фаворит цього сезону?
– Того, що фаворит, мабуть, ні. Але виключати, що вони можуть виграти чемпіонат, я б не виключав. Це футбол. І навіть дивлячись чемпіонат світу, а до цього – Лігу чемпіонів, обіграти можуть зараз будь-хто і будь-кого. У них між собою дві ігри в чемпіонаті. А ще багато ігор з іншими командами. “Полісся”, ЛНЗ, “Харків”. Хтось може псувати нерви і відбирати очки, що було у минулому сезоні. Тому я би так одразу не скидав “Динамо” з рахунку. Зрозуміло, що зараз говорити про те, як воно буде… Час покаже. “Динамо” є “Динамо”. Як би там не було, а це “Динамо”. Немає у мене можливості бачити всі матчі УПЛ, але те, що я бачу, буде непросто.
– Зараз особливо багато обговорюють вболівальники гру в стартовому складі В’ячеслава Суркіса та Крістіана Біловара. Чи ви стикались колись з такою ситуацією? Як футболістові самому витримувати такий тиск, коли до тебе ставлення зовсім інакше, ніж до інших твоїх одноклубників?
– У мене такого не було. На щастя, мабуть. Але я не бачу в цьому нічого поганого, якщо футболіст відповідає вимогам тренерського штабу. Це виконання функцій його на футбольному полі. Мені все одно, дитина він, зять, син, кум, брат, яка різниця. Я не думаю, що зараз там є якийсь тиск у плані, хто має грати. Тому що ігри, які я бачив у єврокубках, Слава у воротах, до нього претензій немає. В принципі, по жодному голу. Тому, так, молодий хлопець, може, десь трохи зросту не вистачає. Але він ж агресивний у воротах.
Стосовно зятя, Біловара, мабуть, чогось йому трохи не вистачає для захисних функцій. Мені складно з іншої сторони, я ж не знаю, всередині як і що відбувається. Але я не думаю, що тренерський штаб “Динамо” під якимось тиском знаходиться, що в якихось іграх відбуваються якісь дзвінки зверху. Я в це не вірю. Він виходить з того, хто знаходиться в даний момент в оптимальній формі. Тим більше, наскільки я знаю, що ні Ігор Михайлович, ні Григорій Михайлович ніколи не лізуть у клубні справи. І не кажуть, хто має виходити на поле. Ні, я думаю, що відбувається все суто від тренерського штабу.
– Можливо, ви в курсі ситуації в “Жироні”, коли Віктор Циганков відмовився переодягатися та виходити на поле. Чи було можливо вас таке в кар’єрі? Не у вас конкретно, а у ваших одноклубників, або футболісти вашої команди, коли ви вже тренером були. І як ви взагалі до такого ставитесь, коли футболіст каже: “Я грати не буду, от продавайте мене”?
– Якщо це відбувається, то футболіст одразу відправляється з команди, не знаю, куди там, у дубль, чи ще десь, або взагалі з команди. Це неприйнятно, бо в колективі такі речі відбуватися не можуть апріорі. Бо потім це вже буде хаос і безлад. Якщо це було насправді, тоді треба реально прощатися. Бо це ні до чого хорошого не призведе. Я не знаю, що відбувалося насправді. Знаю Вітю, але не знаю, навіщо йому треба це робити. Або, як я прочитав заголовок, він вже спілкувався з тренером і керівництвом. Є якийсь варіант, але я тоді не розумію. Тоді ти до кінця маєш дограти свій час або контракт. І потім спокійно переходити в іншу команду.
– Ярмоленко та Буяльський часто виходять на поле лише на заміну, але при цьому роблять результат. У матчі з “Колосом” вони, хоча і не забили самі, але своїм футбольним інтелектом, своїми діями на полі фактично допомогли “Динамо” перемогти. Як тренеру шукати баланс між молодими і перспективними, яких можна продати, і тими футболістами, які вже, можливо, десь закінчують, але можуть приносити користь?
– Задачі і цілі команди у “Динамо”, я знаю, завжди максимальні. Тому якщо робити ставку на молодь і продавати, тоді задача чемпіонства не вкладається в цей малюнок ніяк. Так, вони вікові, може їх не вистачає на всю гру. Команда супрника вже втомлюється десь у другій половині матчу. І тоді вони виходять зі своїм досвідом, зі своїм багажем і роблять ті речі, які вони робили завжди. Мабуть, стратегія та тактика саме на це, я так вважаю. Бо весь темп і коли з перших хвилин команди ще всі свіжі, то їм може бути важко.
Але з іншого боку, правильно ви говорите, що вони в кожній грі, виходячи з перших хвилин або виходячи на заміну, в основному вся гострота і вся агресія виходить від них. Тому що, по-перше, вони відчувають один одного. І Буяльський може зіграти нестандартно, і Ярмоленко завдяки своєму досвіду, хоча, зрозуміло, вже не має тих кондицій. Це зрозуміло, це нормально. Але той багаж, який є за їхніми плечами, завдяки йому вони в більшості випадків приносять дуже велику користь команді. Але, знову ж таки, це вирішується тренерським штабом.
– В Україні вболівальники досі вас пам’ятають і цінують, як у вас справи?
– Чекаю пропозицій, а там будемо спілкуватися.
– А як, в двох словах, ваша зараз команда? (Максим Шацьких тренує “Азію” в чемпіонаті Киргизстану, – прим. ред.). Чи ви бачите прогрес, чи йдуть футболісти трошки вгору?
– Прогрес у нас дуже великий. Зібрати команду з нуля, а зараз ми нагорі турнірної таблиці. Вважаю, ми навіть вище голови стрибнули. Ще 10 турів нам грати. Але все одно ми вже добилися дуже багато. Проєкт мені цей цікавий. Зібрати команду з нуля і подивитися, чи зможемо ми. Після першого кола ми вже зрозуміли, що можемо це зробити. І ми це зробили. Тому що з нуля зібрати важко. Різні футболісти, різні менталітети, різне все. Плюс своя тут специфіка. Це вже питання по лімітах і все інше. Тому реально ми зробили і продовжуємо робити свою роботу дуже добре і якісно. Це я кажу без всякого нахвалювання. Це реально те, що ми бачимо. І те, що ми стараємося робити кожен день. Ми реально прогресуємо. Так, не завжди все виходить, звісно. У другому колі стартували – п‘ять нічиїх, на жаль. Але нічого, ще 10 турів. Тому будемо битися і боротися до останнього туру.
– Чи задоволене керівництво вашою роботою?
– Поки, мабуть, так. Сильних претензій ніяких немає. Хотілося б, звісно, вигравати. Там, де ми не повинні втрачати очки, на жаль, втрачаємо. Так би ми були вже на першому місці давним-давно. Але все, що робиться, все на краще. Тому, значить, наші перемоги ще попереду.
– Керівництво й далі ставить на цей сезон завдання стати чемпіоном? Чи вже трохи змінило плани?
– Тільки чемпіонство. Задачі у нас тільки максимальні, – запевнив Максим Шацьких.